offline 5 месяцев
запись для пользователей
Пользователь hyde
Друзья пользователя:
Я читаю:
Меня читают:
слава России! коммунистам слава!
Anonymous
26 сентября 2022 11:10:27
дуже в стилі рос рабів - тихесенько з аноніма писати
Последние записи в блоге:
запись для пользователей
Тобі може було під 30, але в душі ти все рівно та маленька дівчинка, яка шукає затишку в купі людей. Мені все ще дискомфортно писати усюди, окрім онлайн щоденників. Це бісить. Чому це так важливо - ілюзія присутності? Навіть тоді, коли насправді нікого немає. Якийсь базовий дивний комфорт. Заради чого? І цього я також не знаю.
Останні 3 роки все змінили. Зламали. Мене і в мені. Я відчуваю час від часу як ці маленький шестерні вже не можуть крутитись і крутити, вивозити мене. Я частково зломлена, частково зібрана по шматочках з нуля. Можливо я сама стала нулем.
Виснажена. Хочу просто лягти, навіть коли вже лежу. Постійно на нервах. Постійно хвилююсь. Постійно десь думками а не тут. Відмовляюсь ходити гуляти, бо відчуваю як мене рве зсередини на шмаття. Мені боляче. Гидко. Бридко. Від самої себе. Від усього що навколо мене. Я пишаюсь собою. Я ненавиджу себе. Я втомилась від себе. Від усього. Я просто хочу обійняти себе і заплакати. Я в порядку. Я взагалі не в порядку, окей?
Чому завжди так важко рухатись вперед? Чому постійно треба кудись іти? можна я просто тут посиджу, почекаю коли це скінчиться. Я заєбалась ставати дорослою, я вже достатньо доросла, може досить? Не досить. Це нескінченно коло пекла, де я постійно кудись йду. Заміняю свої апатії якимись абсесіями. Зараз це книги. Колись були ігри. Що далі? Як довго я можу ховатись?
Чому всю цю херню я можу написати сюди, а не в свій особистий щоденник? Маячня.
Останні 3 роки все змінили. Зламали. Мене і в мені. Я відчуваю час від часу як ці маленький шестерні вже не можуть крутитись і крутити, вивозити мене. Я частково зломлена, частково зібрана по шматочках з нуля. Можливо я сама стала нулем.
Виснажена. Хочу просто лягти, навіть коли вже лежу. Постійно на нервах. Постійно хвилююсь. Постійно десь думками а не тут. Відмовляюсь ходити гуляти, бо відчуваю як мене рве зсередини на шмаття. Мені боляче. Гидко. Бридко. Від самої себе. Від усього що навколо мене. Я пишаюсь собою. Я ненавиджу себе. Я втомилась від себе. Від усього. Я просто хочу обійняти себе і заплакати. Я в порядку. Я взагалі не в порядку, окей?
Чому завжди так важко рухатись вперед? Чому постійно треба кудись іти? можна я просто тут посиджу, почекаю коли це скінчиться. Я заєбалась ставати дорослою, я вже достатньо доросла, може досить? Не досить. Це нескінченно коло пекла, де я постійно кудись йду. Заміняю свої апатії якимись абсесіями. Зараз це книги. Колись були ігри. Що далі? Як довго я можу ховатись?
Чому всю цю херню я можу написати сюди, а не в свій особистий щоденник? Маячня.
Последние комментарии в дневнике
Re: життя яке ми живем на двох.
Domi 
26 мая 2025 12:44:14
26 мая 2025 12:44:14
:)
Я открыла твой секрет 😄
Комментировать
Вже рік як живу за кордоном. Вчу мову. Працюю. Сплачую податки. Будую нові соціальні звʼязки.
Сумно визнати, але депресія все рівно не пішла. Бо я гадки не маю як жити це життя далі.
Сумно визнати, але депресія все рівно не пішла. Бо я гадки не маю як жити це життя далі.
Хахахах Катя
Я старательно делаю отталкивающий образ чтобы не запудрить друзей. Только тру френдз знают правду гггг
Я старательно делаю отталкивающий образ чтобы не запудрить друзей. Только тру френдз знают правду гггг
Последние темы на форуме:
Отпись, а я тебе рандомную песню из своего плей листа.